Наші вітання всім, хто вирішив зазирнути на сторінку
вчителя-логопеда
ДНЗ № 162
Заєць Олесі Іванівни
Освіта: Слов’янський державний педагогічний університет
Педагогічне кредо: «Немає нічого неможливого, усього можна досягти, було б бажання!!!»
Педагогічні настанови:
Систематичне піклування про всебічний розвиток дитини.
Любов до дітей і кожної окремої дитини.
Повага до дитини, вміння бачити в кожній людині особистість.
Віра в дитину як запорука педагогічного успіху.
Глибоке знання дитини.
Розуміння дитини – педагогічна емпатія.
Бережливе ставлення до духовного світу і природи дитини.
Вміння розвивати у дитини почуття власної гідності.
Вміння включати дитину в коло інтересів, життя і турбот інших людей.
Бути другом, мудрим радником дитини.
Зміст логопедичної роботи передбачає:
Розвиток органів артикуляції (артикуляційна гімнастика).
Розвиток фізіологічного та мовленнєвого дихання (дихальна гімнастика).
Голосові вправи та звуконаслідування.
Розвиток слухової уваги та процесів фонематичного сприймання як першооснови правильної звуковимови.
Корекція звуковимови (постановка, автоматизація, диференціація звуків).
Навчання грамоти.
Розвиток мови (збагачення та активізація словникового запасу, формування лексико-граматичної сторони мовлення, розвиток діалогічного та монологічного зв’язного мовлення).
Розвиток загальної та дрібної моторики.
Розвиток психічних процесів (уваги, пам’яті, мислення) в ігровій діяльності.
Щоденно батьки з дітьми виконують артикуляційну та дихальну гімнастику.
Рекомендації щодо виконання артикуляційної гімнастики:
Артикуляційна гімнастика проводиться з батьками вдома щоденно по 3 - 5 хвилин кілька разів в день.
Виконується артикуляційна гімнастика, зазвичай сидячи перед дзеркалом, оскільки в цьому положенні тіло не напружене, та з обов’язковим дотриманням правильної осанки.
Необхідно добиватись чіткого, точного, плавного виконання рухів.
Спочатку артикуляційні рухи виконуються повільно, але поступово, в міру оволодіння ними, темп артикуляційної гімнастики збільшується.
Дитина повинна добре бачити обличчя дорослого.
Кожна вправа виконується від 5 до 20 разів. Кількість повторів зростає в міру вдосконалення артикуляційної моторики паралельно зі збільшенням темпу рухів.
Можливим і бажаним є виконання артикуляційної гімнастики під рахунок, під музику, з оплесками, з використанням ігрових прийомів та гарного настрою дитини.
Рекомендації щодо проведення вправ дихальної гімнастики:
Регулярність виконання дихальної гімнастики з батьками вдома: щодня.
Дитина не повинна перевтомлюватись: вправи носять короткочасний характер (від декількох секунд, до декількох хвилин), а загальна тривалість проведення дихальної гімнастики повинна становити з перервами не більше 3 хвилин.
Вправи проводяться в провітреному приміщенні.
Дихальна гімнастика не проводиться відразу після їжі (рекомендується виконання через 1,5 – 2 години після останнього прийому їжі).
Важлива умова - іграшка, на яку дме дитина, повинна знаходитися на рівні губ дитини, на відстані 10 – 15 см.
Щоки під час дихальних вправ ні в якому разі не повинні надуватися – можна запропонувати дитині притримати щічки долоньками.
Одяг повинен бути вільний, щоб не обмежував рухи дитини.
Обов'язково необхідно стежити за самопочуттям дитини: якщо виникають запаморочення і слабкість, виконання дихальної гімнастики припиняється.
Логопедична робота щодо розвитку фонематичного сприймання умовно поділяється на шість етапів (за Н. А. Чевельовою):
впізнавання немовленнєвих звуків;
розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, звукосполучень та слів;
розрізнення слів, близьких за звуковим складом;
диференціація складів;
диференціація фонем;
розвиток навичок звукового аналізу.
Словниковий запас
Яку кількість слів може засвоїти людина?
Чи є якісь межі, кількісні показники для кожного вікового етапу життя людини?
Такі межі існують.
Словник кожної людини поділяється на пасивний і активний.
Активний словник охоплює слова, які людина не тільки розуміє, а й повсякденно користується ними. Кількість слів в активному словнику людини визначає багатство і культуру її мови.
Пасивний словник – це слова, які людина розуміє, але не завжди вживає. Пасивний словник завжди більший за активний.
Активний словник малюка постійно збільшується, він становить:
до 1 року 6 місяців – 10 – 15 слів;
у кінці 2 року – 300 слів;
у кінці 3 року – 1000 слів;
в 4 роки – 2500 слів;
в 5 років – 3500 слів;
в 6 років – 4000 слів;
в 7 років – 4500 слів.
У дорослої людини словник нараховує 6 – 8 тисяч слів.
Якісний склад словника у дітей різного віку неоднаковий. З усіх частин мови в активному словнику дитини переважають іменники – 50%, дієслова – 30%. Інші частини мови дитина вживає вкрай рідко.
Дитина у 5 років надзвичайно допитлива, балакуча. Це сприяє швидкому збагаченню її активного словника: швидко засвоюються прикметники, числівники та інші частини мови. Проте і в середньому дошкільному віці є свої труднощі у засвоєнні слів. Діти мало вживають прислівників, багатоскладових слів, слів на означення абстрактних понять, узагальнюючих назв предметів, слів ввічливості.
Активний словник дитини старшого дошкільного віку наближається до словника дорослої людини. Дитина вільно користується всіма частинами мови, правильно називає предмети, явища; їх ознаки та властивості. Але в мовленні старших дошкільнят ще багато неточно вживаних слів, тому батьки повинні постійно поповнювати словник дитини новими словами, постійно уточнювати, пояснювати значення слів, активізувати пасивний словник, добиватися заміни діалектизмів словами літературної мови, збагачувати дитячу мову образними народними виразами.
Граматичний лад мовлення
Оволодіти граматичним ладом мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, числі, відмінках; утворювати нові слова за допомогою суфіксів та префіксів; правильно будувати речення, додержуючись відповідного порядку слів у ньому; правильно вживати прийменники, сполучники, будувати складні речення різних видів та вживати в мові правильно інші граматичні категорії відповідно норм рідної мови.
З раннього віку дитина повинна засвоїти граматичні значення рідної мови, без цього вона не зможе розуміти мову оточуючих у повному обсязі. А це може викликати труднощі у спілкуванні з іншими людьми, значні проблеми виникнуть у дитини і в процесі навчання у школі.
Примітка. Для того, щоб бути грамотним, мало знань граматичних правил, треба, щоб людина звикла ними користуватися. У процесі оволодіння рідною мовою, діти часто помиляються.
Найтиповіші граматичні помилки в мовленні дітей наступні:
Граматичні помилки словотворення (неправильне вживання суфіксів, префіксів).
Граматичні помилки в словозміні.
Неправильне вживання відмінкових закінчень іменників, прикметників, помилки при їх узгодженні.
Відмінювання невідмінюваних іменників.
Неправильне вживання роду іменників.
Вживання іменників, що мають тільки однину, у множині, а тих, що мають тільки множину, в однині.
Неправильне вживання дієслівних і дієприкметникових форм, займенників, числівників.
Неправильне вживання прийменників: в, на, у, під, між, біля.
Граматичні помилки у дитячій мові – це закономірне явище в процесі засвоєння мовлення, особливо до 5 років. Але граматичні помилки в мовленні дітей необхідно відразу виправляти, це дасть дитині змогу засвоїти граматичні норми.
Зв'язне мовлення
Усне мовлення людини існує у двох формах: діалогічній і монологічній.
Для діалогічної мови характерні короткі неповні речення, репліки, їх повному розумінню допомагають міміка, жести, інтонація. В усній розмовній мові співрозмовники виступають то як мовці, то як слухачі. Діалогічну мову діти опановують до п'яти років. На шостому році життя вона вже не задовольняє дошкільника, і він сам намагається розповідати казки, передавати зміст переглянутих мультфільмів, тобто користується монологічною мовою.
Монолог – це мова однієї людини, він вимагає послідовного викладу думки, опису подій, зв'язності розповіді. Ось чому монологічну мову називають зв'язною, розповідною.
До школи дитина повинна навчитись описувати знайомий предмет з усіма його якостями, властивостями та ознаками, вміти порівнювати два-три предмети, самостійно складати розповіді за ілюстраціями та сюжетними картинками, розповідати про бачене і пережите, придумувати казки на запропоновану тему.
Про що ж можна говорити з дитиною в сім'ї?
З дітьми молодшого дошкільного віку слід говорити про близькі й доступні речі, а саме: «Іграшки», «Одяг і взуття», «Меблі», «Рослини і тварини», «Членів сім'ї», а ось старшим дошкільникам доступні загальніші теми, які виходять за межі їхнього безпосереднього чуттєвого досвіду: «Школа», «Праця дорослих», «Транспорт», «Свята», «Казки, оповідання, книжки».
Бесіди мають проходити у невимушеній формі і тоді, при систематичній роботі, більшість дітей на кінець дошкільного віку оволодівають зв'язною мовою, вміють послідовно та логічно розповідати, в зрозумілій формі передавати свої думки, описувати бачене, передавати зміст казки, оповідання, мультфільму.
Мовленнєвий кодекс
Розмовляти з малюком слід кожної вільної хвилини.
Необхідно пам’ятати, що основними й провідними співрозмовниками для дитини в сім’ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.
Не слід забувати, що мова дорослих – взірець для наслідування.
Не слід забувати доручати старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з меншою дитиною.
Бажано спонукати дитину до звуконаслідування, правильного промовляння слів.
В жодному разі не варто повторювати неправильне мовлення дитини.
Якомога більше потрібно залучати дітей до ігор, розповідати їм казки, розучувати з ними пісні, скоромовки, вірші.
Необхідно привчати дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.
Слід заохочувати словесну творчість дітей, вести словничок, записувати перші мовленнєві творчості малюка.
Бажано спонукати маля до складання віршів, лічилок, при цьому батьки мають бути їм помічниками.
Обов'язково дорослим слід уважно ставитися до запитань власної дитини.
Відповідь батьків має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.
Варто спонукати дітей до запитань, виховувати «чомусиків».
Систематично потрібно проводити різноманітні ігри в слова.
Не слід забувати доречно вживати прислів’я, загадувати загадки.
Кожне незрозуміле дитині слово обов’язково необхідно пояснювати, у присутності дитини не зайвим буде якщо дорослі зазиратимуть до словника.
